ЯК УЧИТИ ДИТИНУ РОЗУМІТИ НАСЛІДКИ НЕБАЖАНОЇ ПОВЕДІНКИ?
Батьки зазвичай використовують три види наслідків у відповідь на небажану поведінки дитини:
- Природні наслідки – ефективні.
- Логічні наслідки – ефективні.
- Штучні наслідки – неефективні.
Розглянемо кожен з трьох видів наслідків по порядку.
ПРИРОДНІ НАСЛІДКИ.
Природні наслідки – це ті наслідки, які проявляються в зовнішньому світі.
Наприклад:
- вийдеш на вулицю під дощ без парасольки – намокнеш;
- витратиш усі свої кишенькові гроші на цукерки – не залишиться грошей на іграшку;
- гратимешся замість того, щоб виконати домашнє завдання, – буде погана оцінка за його невиконання;
- грубо ставитимешся до інших дітей – скоріше за все, залишишся на самоті;
- відмовишся від обіду – будеш голодним протягом дня.
Батьки не завжди зможуть бути поруч, щоб контролювати поведінку дитини. Чим більше дитина розумітиме негативні наслідки за визначену поведінку, тим більше буде підготовленою до уникнення болісних наслідків у майбутньому.
Основна перевага природних наслідків у тому, що вони вчать важливим висновкам про те, як влаштований цей світ.
ЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ.
Логічні наслідки – наслідки, які логічно настають за визначеною поведінкою. Батьки часто використовують ці наслідки, коли не можуть дочекатися природних наслідків.
Наприклад, якщо дитина катається на велосипеді по дорозі, батьки не чекатимуть, доки її зіб'є машина, щоб довести – кататися по вулиці небезпечно. Вони придумають наслідок, який, на їхню думку, логічно пов'язаний з такою поведінкою, – на деякий час заберуть велосипед.
Вилучення предметів/привілеїв.
Ситуація: дитина кидається фарбами – і батьки забирають фарби.
Мораль така: «Якщо ти не можеш дотримуватися бажаної поведінки, значить, не можеш брати участь у цій діяльності».
Вилучення дитини з оточення.
Дитина вилучається з оточення, якщо не може поводитися в ньому належним чином.
Наприклад:
«Якщо ти кричатимеш, коли ми дивимося телевізор, то тобі доведеться піти в іншу кімнату»,
«Якщо ти битимешся з дітьми, тобі доведеться піти з майданчика додому».
Позитивний бік кожного логічного наслідку можна окреслити так: «Якщо ти граєш у межах правил, то можеш грати». Проте це правило доволі часто не працює, оскільки його не пояснюють дітям.
Наприклад: не всі батьки, погрожуючи забрати фарби, наголошують: «Ти можеш продовжувати малювати, якщо використовуватимеш фарби за призначенням».
Логічні наслідки забезпечують постійну можливість для навчання та росту.
Багатьом дітям, яким говорили про те, чого вони не можуть робити, караючи за небажану поведінку, можливо, ніхто так і не пояснив, що вони повинні робити, щоб досягти позитивної реакції. Через брак постійного позитивного заохочення за бажану поведінку такі діти, швидше за все, такій поведінці так і не навчаться.
Кожного разу, коли батьки використовують негативні наслідки за небажану поведінку, необхідно одночасно пояснювати та демонструвати дитині бажану поведінку.
Поєднуючи позитивні наслідки за бажану поведінку з негативними наслідками за небажану поведінку, ми можемо сприяти росту дитини.
ШТУЧНІ НАСЛІДКИ
Іноді батьки використовують негативні наслідки, які не мають очевидних логічних зв'язків з небажаною поведінкою, – так звані штучні наслідки.
Прикладом може бути реакція батьків на розбите скло – позбавлення дитини можливості грати на комп'ютері.
Через те, що немає логічного зв'язку між поведінкою та наслідком, діти можуть не до кінця зрозуміти, чому їхня поведінка призвела до призвела до негативних наслідків. Дитина може переживати наслідок як примху батьків – і тоді не винесе корисного досвіду стосовно своєї поведінки.Наслідки, яким не вистачає логічних зв'язків з небажаною поведінкою, частіше за все неефективні в тому, щоб змінити поведінку.
Обираючи наслідок за небажану поведінку дітей, пам'ятайте про такі основні умови:
«Холодна голова». Коли ви обираєте вид наслідку за небажану поведінку, у вас не мають кипіти емоції. Для початку розберіться з власними емоціями – і тільки після цього дійте.
Вчинок, а не особистість. Критикуйте небажану поведінку, а не саму дитину: «Мені не подобається така поведінка, ти вчиняєш недобре, тому твоя поведінка матиме такі наслідки…».
Дитина має знати, за що можуть настати негативні наслідки. Наявність правил і чітке дотримання їх у родині дає розуміння того, за що може настати негативний наслідок (покарання). Якщо дитина щось скоїла, чого раніше не обговорювали, то спочатку вона має бути попереджена про перспективу наслідків (покарання). І тільки якщо ситуація повторилася, можна говорити про наслідки такої поведінки.
Негативні наслідки не можуть наставати за прояв емоцій та почуттів. Кожен з нас має право на різні емоції, інша справа – яким чином дитина їх виражає: «Я розумію, що тобі було образливо, але ламати іграшку іншої дитини не можна, це не поліпшить стосунки».
Негативні наслідки не можуть наставати за прояв природних потреб. У кожному віці природні потреби особливі. Наприклад, у рік це – бути поруч з мамою, слухати її, дивитися на неї, не допустити зникнення її з поля зору. У три-чотири роки головним заняттям стає гра, наслідування, дослідження навколишнього світу. А в сім – десять років – налагодження соціальних зв'язків.
Якщо своїми заборонами батьки суперечать тому головному, чим заповнене життя дитини, вони шкодять її розвитку.
Часові межі. Дитина має знати, як довго діятиме наслідок, обраний за її небажану поведінку. «Не отримаєш більше солодкого» або «Ніяких мультиків» – це звучить як заборона «на все життя». Через певний час ви самі запропонуєте дитині щось смачненьке або включите телевізор
Ритуал примирення. Оберіть якусь символічну дію, яка буде визначати завершення строку покарання.
Джерело: курс від UNICEF "Долаємо стреси разом"
